Кореневі гнилі кожного року провокують втрати врожаю озимих, адже ці хвороби поширені майже скрізь. Навіть за слабко виражених зовнішніх симптомів грибкові хвороби здатні значно зменшити урожайність.
Є 5 основних видів кореневих гнилей.
Як із ними боротися, залежить від конкретного збудника і від рослини, що ним заражена. Найбільш поширеними і шкідливими є фузаріозна, гельмінтоспоріозна, ризокторіозна, церкоспорельозна й офіобольозна кореневі та прикореневі гнилі. На одних і тих самих посівах можна виявити кілька видів збудників захворювань. Кореневі гнилі частіше проявляються на сходах і рідше на дорослих рослинах. Кращий час для діагностики кореневих гнилей — фаза кущення. До цієї фази вже всі види, які можуть з'явитися (фузаріоз, ризоктоніоз, гельмінтоспоріоз) можна буде ідентифікувати в лабораторії, адже в полі це зробити практично неможливо. Прикореневі види гнилей, такі, як фузаріоз, гібелліноз, ризоктоніоз і церкоспорельоз потрібно шукати у фазу виходу в трубку, а офіобольоз проявляється не раніше молочної стиглості. Шукати «кореневі гнилі» на сходах-трьох листах, як роблять багато фахівців, намагаючись показати недоліки конкурентів, це непрофесійно.
Головні профілактичні заходи — дотримання сівозміни, оборот скиби із закладенням рослинних залишків, подрібнення пожнивних залишків відразу після збирання, застосування деструкторів стерні. На другому місці — вибір протруйника.